Керівник: Волинська Лідія Іванівна

Гурток «Пошук» діє на базі етнографічної кімнати Малопавлівського ліцею, яка була започаткована у 1988 році. Його діяльність спрямована на вивчення історії рідного краю, збереження народних традицій та формування в учнів любові до Батьківщини.

Учасники гуртка займаються пошуково-дослідницькою та краєзнавчою роботою: збирають матеріали про історію села, знайомляться з етнографічною спадщиною, беруть участь у просвітницьких заходах.

Робота гуртка сприяє вихованню громадянськості, патріотизму, дбайливого ставлення до історичної спадщини та формуванню почуття гордості за свій рідний край.

ФОТОГЕЛЕРЕЯ

Презентація_етнографічної_кімнати_Павлівка

  «Етнографічна кімната Малопавлівського ліцею –

скарбниця історії та традицій рідного краю» 

Етнографічна  кімната  в   Малопавлівському ліцеї  була започаткована  в  1988 році.

    Метою  створення  кімнати  є:

– виховання громадянськості, патріотизму, любові до свого краю;

– опанування учнями практичних навиків пошукової, дослідницької та просвітницької діяльності з вивчення історико-краєзнавчої спадщини свого народу.

 Завданнями  кімнати  є :

– залучення  школярів до краєзнавчої та  пошуково-дослідницької діяльності ;

– дбайливе ставлення до історичної спадщини краю ;

– формування в  учнів почуття гордості за  свій  рідний край.

Кімната окрема, постійно діюча.

Сьогодні  фонд  кімнати налічує близько  350  експонатів.

Профіль  кімнати – етнографічний.

Експозиції  відображають особливості побуту та народної творчості нашого краю. Серед експонатів чільне місце посідають предмети селянського побуту, меблі, зразки одягу, посуд, знаряддя праці, рушники, килими, картини тощо.

При  кімнаті  працює  Рада з  числа  учнів та вчителів  ліцею:

Волинська  Л.І. – керівник

Мащенко С.М. – вчитель української мови та літератури

Хоменко А.- командир експедиційного загону

При кімнаті  працює  група екскурсоводів  із  числа учнів 8 класу: Білик  Софія,  Бабута Вікторія, Довгополік Назар, Пелих Артем, Кулик Кіріл, Тарабан Альбіна,   які  знайомлять  відвідувачів із  експонатами  кімнати, з історією їх виникнення.

У  центрі експозиції інтер’єр селянської хати кінця ІХ – початку ХХ століття. Малопавлівці завжди з  великою любов’ю  ставилися до хати, адже  вважали  її не  лише  дахом  над головою, а колискою свого роду, що зберігає давні і прекрасні традиції.

     Як  і  в давні  часи, на передньому  плані  в  кімнаті  розміщено  піч – годувальницю. Вона – центр житла, його душа. Де  тепло – там  і  добро,  і достаток, і  злагода. Як  до живої  істоти звертаються жінки села до печі, коли випікають хліб.

Наша піч регоче, короваю хоче,

А  припічок заливається, короваю сподівається.

(Записано  від жительки с . Мала Павлівка  Дейко Параски Андріївни , 1946 року народження ).

Поряд  із  піччю – рогачі, хлібна лопата,кочерги, мисник із посудом.

У кімнаті представлена багата колекція давніх виробів та кераміки  (горшки, глечики, горнята, макітри, ринки  тощо ).

Цим виробам близько  ста  років.

       У  добре освітленій частині житла напроти печі розміщений стіл. У давнину  за  ним працювали, їли, відзначали урочистості чи сумували. Він завжди  повинен  бути  застеленим спеціально витканою скатертиною.   Великий стіл уособлював у собі ідею єдності, родинної міцності та злагоди.

     Неподалік   стола  – лави, застелені  килимками. Вони  слугували  робочим місцем для господині. Тут розкладені веретена , якими пряли нитки. Поруч стоять  прядки , які з’явилися в  Україні  в  19 столітті. А ще необхідні знаряддя прядіння: праник, терниця, дергальна і чесальна щітки,снівниця для перемотування ниток. Є декілька  видів  праски.

    Яка ж хата без скрині ?  За звичаєм скриню ставили на видному місці. Поряд із вишиваними рушниками та килимами  вона була окрасою хати. Сюди складали одяг, рушники, полотно, прикраси – все найцінніше для господині.

   Скрині були мальовані або різьблені, завжди виділялися серед інших хатніх меблів, які переважно не оздоблювались.

   Для  спання  в  оселі  здавна використовувалися дерев’яні ліжка, які  застеляли  кольоровими  ряднами або килимками , зверху  в  декілька  рядів пишалися яскраві  подушки , що  створювало особливий  затишок  у  хаті.

Поряд  з  ліжком  знаходилась колиска  для  немовлят.

    Традиційний  жіночий  костюм нашого  краю кінця  ІХ – початку ХХ століття  складався з  довгої  вишитої  сорочки, спідниці , яка на початку минулого століття витіснила плахту і запаску. Зверху на сорочку одягалася корсетка і фартух . На голову  одягали очіпок  або  хустку, дівчата зав’язували або  вплітали  в  коси яскраві  стрічки .   Основними жіночими  прикрасами були стрічка, намисто, каблучки, перстні. Оцінюючи  своє  вбрання  та  свій  зовнішній  вигляд жінки та дівчата  не  могли не  заглянути  в  дзеркало  з красивою  дерев’яною різьбленою оправою.

     У  шафах   ХХ століття  виставлялися  вже  більш  сучасніші  керамічні вироби , посуд.

    Гордістю кімнати є  зразки декоративно – прикладного мистецтва,  широко представлені вишитими і тканими рушниками, сорочками, серветками, килимами, картинами. Більша  частина   з  них  представлена  в  експозиціях  кімнати. Близько 40 рушників вишитих жінками нашого села  і подаровано в нашу  школу. Всі  вони оздоблені вишивкою, різні за призначенням : святкові, обрядові, щоденного використання – утиральник.

В  святому  куті  висять  ікони прибрані рушниками , а під ними лампадка.

    Доволі  багата в кімнаті колекція знарядь праці та предметів господарського вжитку. Тут є різьблені рублі і металеві праски, решета, ціп, серп, коромисло, ночви, маснички з колотушками, плетені корзини та кошики, різьблені карнизи тощо.

 В  цій  кімнаті проводяться заняття,  майстер – класи , літературні, виховні заходи, зустрічі, семінари.

Ліцей співпрацює  зі шкільною і сільською бібліотекою.

Основні експонати етнографічної кімнати були зібрані  в перші два роки,

зараз  вона  постійно  поповнюється  новими  цікавими знахідками. кожна знахідка має свою історію: це зустрічі з власниками речей, змістовні  розповіді про старовину : побут, звичаї.

      Робота, яка  проводиться  в  етнографічній  кімнаті, позитивно  впливає на розвиток учнівської  свідомості, вихованості  дітей. Вона стала яскравою сторінкою шкільного життя для учнів,які давно закінчили школу і тих, що навчаються зараз.  Пошукова  робота допомагає  краще знати і шанувати історію рідного краю, вивчати минуле і теперішнє, закликати зберігати традиції, започатковані нашими предками,  вчитися працювати на благо України, рости гідними патріотами своєї держави.